Юрій Бублик: Моя перемога – це перемога всіх полтавців

У Верховній Раді VІI скликання Полтавщину представлятиме Юрій Бублик, який потрапив у нардепи, опередивши свого опонента Володимира Макара на 5 тисяч голосів.

Побудувавши маленьку державу на території Ковалівської сільської ради, Юрій Бублик пішов далі – він завоював довіру полтавців і виграв виборчі перегони по 145 виборчому округу. Юрій Васильович вже сьогодні знову приступив до обов’язків сільського голови і продовжує працювати на благо своїх однодумців. Але це триватиме до грудня, до офіційного прийняття присяги та отримання депутатського мандату. Потім Юрій Васильович обіцяє працювати на благо всього народу та на створення вільної української держави для українців.

Якщо ви думаєте, що це лише слова, - не сумнівайтеся: справи цього народного обранця говорять самі за себе. Поки що ж у нас на сайті Юрій Бублик говорить про себе, майбутні справи та результати виборів.

- Юрію Васильовичу, вітаємо Вас з перемогою! Розкажіть, чи всі вже встигли привітати? Чи вітали опоненти, народні обранці з інших округів Полтавщини?

- Кількість людей, які вже привітали мене, важко порахувати. Телефон не замовкає два дні, я навіть не встигаю на всі дзвінки відповідати. Користуючись нагодою, хочу подякувати всім виборцям, навіть тим, хто не голосував за мене. Тепер ми одна громада, будемо разом працювати задля добробуту полтавської великої громади. Прозвучали привітання і з владних районних кабінетів, прокурорських кабінетів, від тих, хто створював мені незручності на посаді сільського голови. Думаю, надалі знайдемо спільну мову, щоб до інших сільських голів так не ставилися. Що ж до опонентів, то знаю, що Володимир Макар привітав мене з перемогою через телеефір каналу «Лтава». Особисто це відео ще не бачив. Мав розмову з Сергієм Капліним, який переміг по 144 округу, але особисто з ним не знайомий. Приємно було отримувати вітання у центральному штабі ВО «Сводоба», і особисто від Олега Ярославовича.

- Як для Вас пройшла доба, коли проходили вибори?

- Я дві доби майже не спав. Ранком об’їхав близько 30 дільничних комісій. Спілкуючись з їх членами, застерігав, що чесні вибори кращі за революцію з барикадами.

- Юрію Васильовичу, у Вас чудова родина. Як члени сім’ї сприйняли перемогу, підтримували Вас?

- Родина мене дуже підтримала. Та для нас нічого не зміниться, адже я залишаюся і надалі жити у рідній Ковалівці. Дружина тут працює, діти ходять до школи. Єдине – привітав дружину з тим, що вона вже не головиха, а депутатша (жартує). На посаді сільського голови залишуся до першого скликання Верховної Ради, надалі ініціюватимемо позачергові вибори сільського голови у Ковалівці.

- Чи знаєте кандидатуру, яка б гідно продовжила Ваші справи?

- Вирішувати громаді, але я пропонуватиму громаді депутата Полтавської районної ради, мажоритарника від нашої ковалівської громади - свого брата Бублика Олександра Васильович, з яким ми пліч-о-пліч працювали на благо територіальної громади, разом вели передвиборчу програму, займаємося громадською діяльністю та політичною роботою. Мої заслуги, то й його заслуги наполовину.

- Юрію Васильовичу, які питання Вас найбільше цікавлять, в якому із комітетів Верховної Ради найкомфортніше себе почували б?

- Найближче для мене комітет із місцевого самоврядування. Мені імпонує ідея відродження в Україні реального народовладдя, де кожен член територіальної громади буде впливати на прийняття владних рішень, на стан справ на окремій території. Для цього ми пропонуємо скорочення терміну повноважень по місцевому самоврядуванню з 5 до 3 років, щоб швидше була ротація кадрів. За 3 роки нерадивий чиновник менше вкраде, але встигне себе проявити. Другий закон, який я ініціюватиму - це закон про відкликання керівників органів місцевого самоврядування і місцевих рад на загальних зборах ініціативної групи за визначеною кількістю підписів.

По місцевому самоврядуванню ще одним важливим питанням є обрання місцевого дільничного міліціонера. Дільничний міліціонер, обраний громадою, служитиме їй, а не начальнику райвідділу. Ще одним моментом народовладдя стане обов’язковий звіт керівників територіальних громад, чіткий механізм якого буде нами прописано. Наша мета - зруйнувати стіну між владою та громадою.

- Як уявляєте перший день у Верховній Раді?

- Уявляю себе із славним загалом побратимів. Ми всі одягнемо вишиванки, які символізуватимуть регіон, який ми представляємо. У нас є представники і Одеси, і Криму, і Харкова, і Донецьку. Це буде красиво. Цього ж дня ми приймемо присягу. І особливо приємно, що зачитає її свободівець – найстарший нардеп пан Шевченко – професор Національного університету імені Т. Шевченка, який є автором конституції від ВО «Свобода». Моя вишиванка - це продукт нашої Полтавської фабрики ім. Лесі Українки, але до першого дня засідання у Верховній Раді я замовлю вишиванку у славетних решетилівських майстринь і гідно представлю наш полтавський край.

- Юрію Васильовичу, як прокоментуєте перемогу ВО «Свободи» на всіх закордонних округах?

- Я можу пояснити це тим, що люди хочуть повернутися на свою історичну Батьківщину, де панує все українське. Сьогодні у них українське асоціюється зі Свободою. Адже вона справжня, українська. Це саме та політична сила, яка забезпечить панування порядку, народовладдя. Люди за кордоном хочуть бачити українську Україну, з її традиціями, культурою, національною державою, за яку боролися стільки поколінь. Голосуючи за Свободу, люди голосують за справедливе суспільство. У них ще не відібрали віру, але більшість жителів області, з якими я зустрічався у рамках передвиборної агітації, говорили, «якщо й Свобода нас зрадить, ми вже не знатимемо, кому вірити!». Це остання інстанція, на яку українці сподіваються для відновлення української влади, яка захищатиме українця в його ж державі.

- Юрію Васильовичу, що скажете громаді, яка тепер стоїть за Вами, довірилася Вам задля розбудови краю?

- Звертаючись до полтавської громади, хочу зазначити, що перемога Юрія Бублика 28 жовтня поточного року на виборах до Верховної Ради - є перемогою всієї полтавської громади! Ми зуміли гуртом довести, що не завжди перемагає «бабло». Довели, що ми не лохи і не бидло, та за гречаний пайок чи матеріальні блага ми віднині і надалі не продаємося. Щоб здобути мандат представника народу, потрібно залишатися з цим народом, бути його частиною, залишатися на теренах того чи іншого округу, народитися тут, вирости, досягнути чогось. У разі перемоги не треба збирати чемодани на Київ, а жити на своєму окрузі разом з громадою.

Що ж до подальших планів, то я збираюся до грудня об’їхати всю територію виборчого округу. Почнемо з найменшого району - Котелевщини – і доїдемо у найменше село, послухаємо їхні проблеми. Проведемо зустрічі з керівниками підприємств, підприємцями, сільськими головами, де вже не я говоритиму, а вони мені звітуватимуть, розповідатимуть про проблеми та непорозуміння. Для тих, хто боятиметься вголос говорити про проблеми, або наляканий місцевим керівництвом і не може відкрито жалітися, поставимо скриньку під гаслом: «Якби я був народним депутатом». Усі бажаючі писатимуть свої пропозиції, зауваження на папері і опускатимуть у скриньки. Згідно цих звернень ми окреслимо коло питань, які потрібно вирішити і почнемо потроху їх вирішувати, як починали робити у Ковалівці.

В Полтаві