Олександр Сич

Голова Івано-Франківської обласної організації ВО "Свобода", голова Івано-Франківської обласної ради Олександр Сич.

Народився у селі Дерть на Рівненському Поліссі. Мама – з родини одного із найзаможніших господарів, тяжко нагаровані статки якого потрапили до колгоспу. Батько з сусіднього села Кисоричі. Існує родинна версія, що перший із поліського роду непокірний козак Сич був висланий на службу в ці непрохідні нетрі з українського Великого степу. Важко батькам було ростити 8-ох дітей. Сашко найменший із них.

Єдиний здобув вищу освіту. "Мама вручила 60 рублів і, не питаючи броду, рушив у життя. Вижив, бо знав, що сподіватися можна тільки на себе" (з інтерв'ю). Закінчив історичний факультет Івано-Франківського педагогічного інституту. Пізніше у цьому ж виші, перейменованому на Прикарпатський університет, здобув фах юриста.

Після завершення армійської служби Олександр з головою поринув у вир Української Революції кінця 90-х. Активно включився у відновлення Пласту на Прикарпатті. "З українця треба витравити раба і сформувати володаря. Раб ніколи не стане господарем на своїй землі" (з інтерв'ю), – говорив він, вірячи, що саме Пласт може виконати цю місію. У 2003-2005 рр. обраний головою Пласту в Україні.

Політична діяльність невіддільна від націоналістичного руху. Серед іншого – організатор і керівник першої виборчої кампанії Провідника ОУН Слави Стецько, обирався першим заступником Голови Проводу ОУН-революційної. З 2006 р. у ВО "Свобода" – заступник Голови партії з ідеологічних питань та голова Івано-Франківської обласної організації.

Пройшов шлях від вчителя школи до заступника начальника обласного управління освіти, викладав філософію, соціологію та політологію в університеті, працював заступником голови міста Івано-Франківська. Двічі обраний депутатом обласної ради. Послуговується перефразованим з морального імперативу Канта принципом: "Владне крісло піді мною і моральний закон в мені".

Науковець і публіцист. У 2004 р. став лавреатом міжнародної літературної премії Фонду Воляників-Швабінських при Фундації Українського Вільного Університету в Нью-Йорку. Кандидат історичних наук, доцент катедри державного управління Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Автор 6-ти книг, більше 40 наукових та 150 публіцистичних статей, редактор-упорядник творів провідного ідеолога ОУН Степана Ленкавського у 3-х томах "Український націоналізм" та півдесятка наукових праць і збірників, організатор і співорганізатор ряду наукових конференцій (Івано-Франківськ, Дніпропетровськ, Луганськ).

З дружиною Галиною виховали доньку Ольвію, сина Богдана й втішаються внуком Марком.