Українці могли би ніколи не здогадатися про одну цинічну технологію, завдяки якій був ухвалений закон Колесніченка-Ківалова. Справжній антигерой цього дійства залишився за лаштунками - з чистими манжетами та полум'яним поглядом.
Як відомо, опозиція збиралася зірвати ухвалення мовного закону вириванням з гнізд для голосування карток тих депутатів, які відсутні на засіданні.
Під їхнім прицілом була група Рибакова "Реформи заради майбутнього" та позафракційні. Власне, сектор цих депутатів межує з БЮТівським, що полегшувало опозиції задачу.
Формально за скандальний закон проголосували тільки два депутати фракції Литвина з двадцяти – Гриневецький та Гривковський. І спікер начебто зберіг обличчя. Але при детальній реконструкції подій стає очевидною подвійна гра Литвина в цьому питанні.
Отже, український парламент працює за системою "Рада". Всі знають, що суть цієї системи полягає в поіменному голосуванні депутатів картками.
Але мало хто звертає увагу, що голосування депутатів можна бачити в режимі реального часу – ще до того, як цифри "за" і "проти" будуть відображені на сайті парламенту. Річ у тім, що безпосередньо в момент волевиявлення депутатів на табло в сесійній залі виводиться графічна інформація, які сектори як голосують. Якщо фракція голосує "за", закріплений за нею сектор стає суцільно зеленим. "Проти" - червоним.
Напередодні мовних баталій фракція Литвина відмовилася голосувати за проект Колесніченка-Ківалова. Це протипоказано для спікера, адже на нових виборах він балотуватиметься за округом в Житомирській області - на кордоні з Рівненською, де настрої явно не на користь російської мови.
Але коли "Українська правда" знайшла відео, на якому зафіксовано табло Верховної Ради в момент голосування, стала зрозумілою хитрість голови парламенту.
На стоп-кадрі можна побачити, що сектор, де сидить блок Литвина, дружно голосував за закон Колесніченка-Ківалова. Водночас у результаті вказано, що фракція спікера дала лише два голоси.
Висновок? Депутати блоку Литвина надали свої термінали для карток депутатів-тушок, які й стали вирішальними голосами за закон.
Зроблено це було з метою гарантувати результативний розгляд проект Ківалова-Колесніченка. Адже регіоналам стало відомо, що опозиція атакуватиме сектор, де сидять тушки. Власне, саме це намагався робити Андрій Парубій. Тому задачею сценаристів було зробити так, щоб голосування картками тушок відбувалося з сектору, який не межує з опозиційним. Цим сектором і був литвинівський.
Самі депутати Литвина коментують цю подвійну гру без особливого бажання. Олег Зарубинський на питання, чому табло Верховної Ради засвідчило голосування за мовний закон з сектору фракції Литвина, відповів: "Я за табло не слідкував. Чи голосували з наших місць? Я не знаю, про себе я такого сказати не можу".
При чому показово, що, забезпечивши потрібний Партії регіонів результат, на публіці Литвин продовжував грати роль "над бійкою". У коментарі журналістам спікер заявив, що "особисто виступає проти цього законопроекту, оскільки він не буде виконуватись, навіть якщо буде прийнятий".
Насправді Литвин не мав іншого простору для маневру. Ідеться про його політичне виживання. І він мусив віддячити регіоналам за послугу, яку вони зробили Литвину два місяці тому. Ціна питання - збереження Литвина як політика. Депутатство для нього критично важливе і з огляду на роль, яку він відіграв у долі Георгія Гонгадзе. Приклад Леоніда Кучми мав переконати Литвина, що постанова про відмову у відкритті кримінальної справи може бути скасована в будь-який момент. І гарантувати спокійну старість здатен тільки імунітет.
Отже, чому Литвин був винен регіоналам? Бо вони фактично погодилися профінансувати його виборчу кампанію державним коштом.
12 квітня 2012 парламент непомітно для всіх проголосував зміни до бюджету на 2012 рік.
Верховна Рада виділила 295 мільйонів додаткових субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на заходи соціально-економічного розвитку. 20 мільйонів з цих грошей - тобто кожна п'ятнадцята гривня - пішли на Новоград-Волинський виборчий округ Володимира Литвина у Житомирській області.
Враховуючи, що парламент має 225 мажоритарників, за таку ексклюзивну послугу Литвин і мав віддячити. Вливши 12 квітня цього року додаткові 20 мільйонів у округ Литвина, парламент довів розмір щорічних субвенцій у округ Литвина до безпрецедентного розміру - 95 мільйонів гривень! Це рішення підтримали 271 депутат, серед яких 188 регіоналів.
Таким чином, грошима бюджету Литвину значно спростили боротьбу за депутатство.
"Українська правда" вже писала про те, як спікер не лінується їздити у свій округ за кошти казни з так званими "робочими поїздками".
Протягом липня 2011 - травня 2012, тобто за одинадцять останніх місяців сентиментальний спікер здійснив щонайменше 17 (!) "робочих поїздок" на цей округ, спалюючи державний бензин і залучаючи чиновників на цілі агітаційної кампанії.
При чому, як з’ясувалося, Литвин може і далі безкарно використовувати державні кошти для свого турне в округ. Як ідеться у відповіді апарату Верховної Ради, його вояжі не вважаються відрядженнями. "Тому, відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон (...), розпорядчі документи з цих питань не видаються".
Сьогодні Володимир Литвин керує фракцією, яка нараховує 20 депутатів. Низький рейтинг і зневіра у власні сили змусила спікера відмовитися від ідеї очолити список Народної партії. Тому основний наголос буде зроблено на мажоритарку. Через округи пробиратиметься до парламенту не лише Литвин, але і його права рука Ігор Шаров - у Кіровоградській області.
Також на мажоритарці спробує свої сили голова бюджетного комітету Валерій Баранов - він буде випробовувати долю в місті Бердянську Запорізької області, мером якого він був. В Одеській області кандидуватиме Сергій Гриневецький, а в Житомирській - Микола Рудченко.
Можливо, балотуватимется на Волині Катерина Ващук. На Черкащині піде Сергій Терещук, який вже шукає шлях до голосів виборців підкупом у оригінальний спосіб - роздачею не гречки, а насіння.
Але вже зараз зрозуміло, що у новому парламенті Литвин не назбирає голосів на нову фракцію - для її створення потрібно 14 депутатів.
За інформацією "Української правди", зараз сьогодні серйозно обговорюється створення в новому парламенті політичного альянсу Володимира Литвина з... Петром Порошенком.
Цих політиків завжди повязували теплі стосунки. Саме завдяки Порошенку в 2008 році Литвин повернувся у крісло спікера. Сьогодні час відплати за політичними бонусами.
Джерела "Української правди" стверджують, що за підсумками парламентських виборів Порошенко намагатиметься завести до нової Верховної Ради групу мажоритарників. Його базовим регіоном буде Вінницька область, де розташовані цукрові заводи, сільськогосподарські підприємства та кондитерська фабрика родини Порошенків.
Сам Петро Порошенко балотуватиметься у Вінниці як незалежний кандидат. В переговорах із Януковичем про призначення міністром економічного розвитку це була одна з його умов. На сусідньому окрузі піде батько міністра економічного розвитку - 75-річний Олексій Порошенко.
Також до групи мажоритарних кандидатів Порошенка входять Олександр Домбровський і Григорій Заболотний - обидва сьогодні депутати обласної ради.
Крім того, до потенційної групи Порошенка в новому парламенті може увійти екс-губернатор Чернігівської області Владислав Атрощенко, який на мажоритарці бореться з першим заступником губернатора області Станіславом Прокопенком - ставлеником регіонала Едуарда Прутніка.
Давні стосунки поєднують Порошенка з екс-губернатором Житомирщини Павлом Жебрівським, який став єдиним кандидатом на одному з округів цієї області. Також ходять чутки, що піде в депутати за мажоритаркою кума Порошенка Оксана Білозір. До списку "Батьківщини-Фронт змін" планують включити телеменеджера Порошенка Юрія Стеця.
Таким чином, за певних обставин Петро Порошенко в новому парламенті може зібрати достатню групу для початку перемовин про створення фракції. Вона може стати золотою акцією. Мета Порошенка - обміняти голоси своєї групи на посаду спікера або, якщо вдасться, замахнутися на прем’єрство.
Після парламентських виборів, які обіцяють бути брутальними, Янукович потребуватиме потепління з Заходом. І прихід Порошенка на одну з впливових посад виглядатиме як поступка та прогресивний крок. Приблизно так само, як в 1999 після брудних виборів президента Леонід Кучма, щоб знизити градус у стосунках з Америкою, вніс на прем’єр-міністра Віктора Ющенка.
Це - гра у довгу для Петра Порошенка. У нього був і інший варіант. За інформацією "Української правди", наприкінці 2011 року переговори з Порошенком вела група депутатів, які представляють правий фланг, щодо створення єдиної партії на чолі з власником "Рошену".
Зокрема, це партія "Собор" Анатолія Матвієнка, Українська народна партія Юрія Костенка, партія Павла Жебрівського "Українська платформа". На одну із нарад був запрошений В’ячеслав Кириленко як лідер партії "За Україну". Обговорювалось можливе приєднання частини "Нашої України". Передбачалося, що під Порошенка буде створено новий правий політичний проект, який він мав повести на вибори.
Але Порошенко обрав іншу гру - посаду міністра, яка має забезпечити йому хоча би вдавану лояльність влади до його мажоритарників. З тим, щоб уже в новому парламенті почати великі торги. І Володимир Литвин має стати у цьому його союзником.
Українська правда
Як відомо, опозиція збиралася зірвати ухвалення мовного закону вириванням з гнізд для голосування карток тих депутатів, які відсутні на засіданні.
Під їхнім прицілом була група Рибакова "Реформи заради майбутнього" та позафракційні. Власне, сектор цих депутатів межує з БЮТівським, що полегшувало опозиції задачу.
Формально за скандальний закон проголосували тільки два депутати фракції Литвина з двадцяти – Гриневецький та Гривковський. І спікер начебто зберіг обличчя. Але при детальній реконструкції подій стає очевидною подвійна гра Литвина в цьому питанні.
Отже, український парламент працює за системою "Рада". Всі знають, що суть цієї системи полягає в поіменному голосуванні депутатів картками.
Але мало хто звертає увагу, що голосування депутатів можна бачити в режимі реального часу – ще до того, як цифри "за" і "проти" будуть відображені на сайті парламенту. Річ у тім, що безпосередньо в момент волевиявлення депутатів на табло в сесійній залі виводиться графічна інформація, які сектори як голосують. Якщо фракція голосує "за", закріплений за нею сектор стає суцільно зеленим. "Проти" - червоним.
Напередодні мовних баталій фракція Литвина відмовилася голосувати за проект Колесніченка-Ківалова. Це протипоказано для спікера, адже на нових виборах він балотуватиметься за округом в Житомирській області - на кордоні з Рівненською, де настрої явно не на користь російської мови.
Але коли "Українська правда" знайшла відео, на якому зафіксовано табло Верховної Ради в момент голосування, стала зрозумілою хитрість голови парламенту.
На стоп-кадрі можна побачити, що сектор, де сидить блок Литвина, дружно голосував за закон Колесніченка-Ківалова. Водночас у результаті вказано, що фракція спікера дала лише два голоси.
Висновок? Депутати блоку Литвина надали свої термінали для карток депутатів-тушок, які й стали вирішальними голосами за закон.
Зроблено це було з метою гарантувати результативний розгляд проект Ківалова-Колесніченка. Адже регіоналам стало відомо, що опозиція атакуватиме сектор, де сидять тушки. Власне, саме це намагався робити Андрій Парубій. Тому задачею сценаристів було зробити так, щоб голосування картками тушок відбувалося з сектору, який не межує з опозиційним. Цим сектором і був литвинівський.
Самі депутати Литвина коментують цю подвійну гру без особливого бажання. Олег Зарубинський на питання, чому табло Верховної Ради засвідчило голосування за мовний закон з сектору фракції Литвина, відповів: "Я за табло не слідкував. Чи голосували з наших місць? Я не знаю, про себе я такого сказати не можу".
При чому показово, що, забезпечивши потрібний Партії регіонів результат, на публіці Литвин продовжував грати роль "над бійкою". У коментарі журналістам спікер заявив, що "особисто виступає проти цього законопроекту, оскільки він не буде виконуватись, навіть якщо буде прийнятий".
Насправді Литвин не мав іншого простору для маневру. Ідеться про його політичне виживання. І він мусив віддячити регіоналам за послугу, яку вони зробили Литвину два місяці тому. Ціна питання - збереження Литвина як політика. Депутатство для нього критично важливе і з огляду на роль, яку він відіграв у долі Георгія Гонгадзе. Приклад Леоніда Кучми мав переконати Литвина, що постанова про відмову у відкритті кримінальної справи може бути скасована в будь-який момент. І гарантувати спокійну старість здатен тільки імунітет.
Отже, чому Литвин був винен регіоналам? Бо вони фактично погодилися профінансувати його виборчу кампанію державним коштом.
12 квітня 2012 парламент непомітно для всіх проголосував зміни до бюджету на 2012 рік.
Верховна Рада виділила 295 мільйонів додаткових субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на заходи соціально-економічного розвитку. 20 мільйонів з цих грошей - тобто кожна п'ятнадцята гривня - пішли на Новоград-Волинський виборчий округ Володимира Литвина у Житомирській області.
Враховуючи, що парламент має 225 мажоритарників, за таку ексклюзивну послугу Литвин і мав віддячити. Вливши 12 квітня цього року додаткові 20 мільйонів у округ Литвина, парламент довів розмір щорічних субвенцій у округ Литвина до безпрецедентного розміру - 95 мільйонів гривень! Це рішення підтримали 271 депутат, серед яких 188 регіоналів.
Таким чином, грошима бюджету Литвину значно спростили боротьбу за депутатство.
"Українська правда" вже писала про те, як спікер не лінується їздити у свій округ за кошти казни з так званими "робочими поїздками".
Протягом липня 2011 - травня 2012, тобто за одинадцять останніх місяців сентиментальний спікер здійснив щонайменше 17 (!) "робочих поїздок" на цей округ, спалюючи державний бензин і залучаючи чиновників на цілі агітаційної кампанії.
При чому, як з’ясувалося, Литвин може і далі безкарно використовувати державні кошти для свого турне в округ. Як ідеться у відповіді апарату Верховної Ради, його вояжі не вважаються відрядженнями. "Тому, відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон (...), розпорядчі документи з цих питань не видаються".
Сьогодні Володимир Литвин керує фракцією, яка нараховує 20 депутатів. Низький рейтинг і зневіра у власні сили змусила спікера відмовитися від ідеї очолити список Народної партії. Тому основний наголос буде зроблено на мажоритарку. Через округи пробиратиметься до парламенту не лише Литвин, але і його права рука Ігор Шаров - у Кіровоградській області.
Також на мажоритарці спробує свої сили голова бюджетного комітету Валерій Баранов - він буде випробовувати долю в місті Бердянську Запорізької області, мером якого він був. В Одеській області кандидуватиме Сергій Гриневецький, а в Житомирській - Микола Рудченко.
Можливо, балотуватимется на Волині Катерина Ващук. На Черкащині піде Сергій Терещук, який вже шукає шлях до голосів виборців підкупом у оригінальний спосіб - роздачею не гречки, а насіння.
Але вже зараз зрозуміло, що у новому парламенті Литвин не назбирає голосів на нову фракцію - для її створення потрібно 14 депутатів.
За інформацією "Української правди", зараз сьогодні серйозно обговорюється створення в новому парламенті політичного альянсу Володимира Литвина з... Петром Порошенком.
Цих політиків завжди повязували теплі стосунки. Саме завдяки Порошенку в 2008 році Литвин повернувся у крісло спікера. Сьогодні час відплати за політичними бонусами.
Джерела "Української правди" стверджують, що за підсумками парламентських виборів Порошенко намагатиметься завести до нової Верховної Ради групу мажоритарників. Його базовим регіоном буде Вінницька область, де розташовані цукрові заводи, сільськогосподарські підприємства та кондитерська фабрика родини Порошенків.
Сам Петро Порошенко балотуватиметься у Вінниці як незалежний кандидат. В переговорах із Януковичем про призначення міністром економічного розвитку це була одна з його умов. На сусідньому окрузі піде батько міністра економічного розвитку - 75-річний Олексій Порошенко.
Також до групи мажоритарних кандидатів Порошенка входять Олександр Домбровський і Григорій Заболотний - обидва сьогодні депутати обласної ради.
Крім того, до потенційної групи Порошенка в новому парламенті може увійти екс-губернатор Чернігівської області Владислав Атрощенко, який на мажоритарці бореться з першим заступником губернатора області Станіславом Прокопенком - ставлеником регіонала Едуарда Прутніка.
Давні стосунки поєднують Порошенка з екс-губернатором Житомирщини Павлом Жебрівським, який став єдиним кандидатом на одному з округів цієї області. Також ходять чутки, що піде в депутати за мажоритаркою кума Порошенка Оксана Білозір. До списку "Батьківщини-Фронт змін" планують включити телеменеджера Порошенка Юрія Стеця.
Таким чином, за певних обставин Петро Порошенко в новому парламенті може зібрати достатню групу для початку перемовин про створення фракції. Вона може стати золотою акцією. Мета Порошенка - обміняти голоси своєї групи на посаду спікера або, якщо вдасться, замахнутися на прем’єрство.
Після парламентських виборів, які обіцяють бути брутальними, Янукович потребуватиме потепління з Заходом. І прихід Порошенка на одну з впливових посад виглядатиме як поступка та прогресивний крок. Приблизно так само, як в 1999 після брудних виборів президента Леонід Кучма, щоб знизити градус у стосунках з Америкою, вніс на прем’єр-міністра Віктора Ющенка.
Це - гра у довгу для Петра Порошенка. У нього був і інший варіант. За інформацією "Української правди", наприкінці 2011 року переговори з Порошенком вела група депутатів, які представляють правий фланг, щодо створення єдиної партії на чолі з власником "Рошену".
Зокрема, це партія "Собор" Анатолія Матвієнка, Українська народна партія Юрія Костенка, партія Павла Жебрівського "Українська платформа". На одну із нарад був запрошений В’ячеслав Кириленко як лідер партії "За Україну". Обговорювалось можливе приєднання частини "Нашої України". Передбачалося, що під Порошенка буде створено новий правий політичний проект, який він мав повести на вибори.
Але Порошенко обрав іншу гру - посаду міністра, яка має забезпечити йому хоча би вдавану лояльність влади до його мажоритарників. З тим, щоб уже в новому парламенті почати великі торги. І Володимир Литвин має стати у цьому його союзником.
Українська правда
